1 ГРУДНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ СОЛІДАРНОСТІ З ВІЛ ПОЗИТИВНИМИ ЛЮДЬМИ

Лист дівчинки, хворої на СНІД

Ми ще живі, але нас уже нема

Шановна редакціє, пишу вам, тому що ви ще не залишили таких, як я. Прошу мій лист надрукувати. Мені край потрібно, щоб його прочитали дівчата та хлопці. Хочу їм сказати, щоб подумали й зрозуміли. Я й інші з мого оточення багато чого раніше не розуміли.

 Мені 18 років. Звати Ольга. Прізвище не повідомляю. Ось уже 2 роки, як я хвора СНІДом. У лікарні я не одна, тут  у мене такі ж подруги й друзі. Тепер на все дивлюся інакше, чім раніше.

Навіщо ви, дорослі, нас, власних дітей, під «танк» кинули? Ми були ще дітьми, а ви вже отримали за нас гроші. ВИ, ви винні у наших хворобах і наших смертях!

Четверо моїх друзів, учорашніх школярів, померли. У моргах лежать молоді. Ми вже хоронимо один одного. Чому ви нас не попереджали з вашим «безпечним сексом»! Нам хочеться жити! Краще б нам працювати, вчитися, ніж помирати, а СНІД та сифіліс стали у молоді, щось на кшталт нежиті.

У нас не буде кохання, не буде сім’ї, ми не народимо дітей. Ви розумієте, що відбувається з нами, поколінням, котре прийшло після вас?!

Ми ще живі, але нас уже нема. Нас залишили без дитинства й відібрали наше майбутнє.

Як би  я була вдячна тому, хто вирвав би у мене з рук цигарку, хто витяг мене з під «танка», коли можна було спасти.

Допоможіть тім, хто небайдужий до цієї проблеми, зупиніть те, що відбувається навколо. Допоможіть зупинити. Допоможіть прийняти закони й заборонити порнолітературу, фільми, наркотики, горілку. Ми гинемо…

Хто там на «танку»? – «Вільні» від сорому й відповідальності?!

А ми під ними… нас проїхали. Все!

                                                                               Ольга Р

Захід  для учнів 5 – 11 класів : «Відкрий свої очі. ВІЛ/СНІД. Що це означає для тебе?»