Мотивація «бо це треба до ЗНО», або Як учити, щоб надихати?
Думки на тему. З метою. Без ілюзій
(Свідомо-провокативно-тавтологічно-іронічно-боляче)
І що, знову виправдовуватись? Чому так катастрофічно
падає рівень навченості юних українців? Чому дітям не цікаво у школі? Чому
зростає частка батьків і дітей, які так відверто зневажають
учителів? Чому в учителі йдуть випускники з найнижчим балом ЗНО?
Набри-и-идло! Набридло
дивуватися-обурюватися-ображатися-виправдовуватися… Проте доводиться!
Так,
ми винні, що більшість із нас родом з радянського минулого, де вчитель (навіть
найбездарніший!) був майже завжди правий, часто по-фарисейськи шанований,
переважно безапеляційно керований, очевидно п’єдестально правильний…
Так,
ми винні, що навчили-виховали нинішніх ненаситно-нахабних депутатів (усі
ж вони однакові), хабароненаситних чиновників та юристів (усі ж вони
однакові), ага, ще абсолютно непрофесійних і безсовісних лікарів,
священиків і, звісно, вчителів (усі ж вони однакові)! Все – інші
категорії населення України –працьовиті, кваліфіковані, справедливі, кришталево
чесні люди, які просто до школи не ходили, а тому не потрапили під негативний
уплив?
Так,
ми винні, що обурюємося голосно лише в класах з учнями чи в учительських без
дирекції; що захищаємо кожен власні інтереси, вже коли добряче допече, але
мовчимо щодо інтересів ближнього – а раптом це зашкодить нашим;
прикриваємо свою апатію глибокомудрим розумінням ситуації, мовляв, наше
стукання однаково нічого не змінить!
А тепер нарешті до суті справи…
1.
ЩО СПОНУКАЛО
Автоматна черга учнівських змагань: І і ІІ етапи олімпіади з української мови та
літератури, І і ІІ етапи Міжнародного конкурсу знавців української мови ім.
Петра Яцика, І і ІІ етапи Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської
та студентської молоді ім. Тараса Шевченка (це обов’язкові!), Всеукраїнська
українознавча гра «Соняшник» (це за бажанням, але на комерційній основі, Конкурс
літературної та журналістської творчості юних стриян «Словосвіт-3» (у
цьому хоч премія переможцям єдиного етапу вельми пристойна.
2.
ЩО СПРОВОКУВАЛО
Результати останнього
з обов’язкових
конкурсів, делікатно кажучи, розчарували філологічну громаду
м. Стрия Львівської області. Провели екстрене
засідання методоб’єднання словесників-україністів. Отримали трохи відповідей.
Поставили ще більше запитань.
3.
ЩО ПРОАНАЛІЗУВАЛИ
Причини-наслідки
- Реалії сьогодення так наситили
спраглі уми дітей ґаджетованими можливостями, нецензурованою
інтернет-інформацією, доступно-простакуватими лжекумирами, що на тихе читання вартісної (а
це яка?) художньої літератури та живе сприйняття нудно-корисних знань
бракує й уяви, і простору, і часу.
- Нудно-корисних знань Міністерство освіти і науки
настійливо вимагає, скорочуючи навчальний план, паралельно ускладнюючи
давно ускладнену програму середньої школи, ігноруючи основний обов’язок
українського учня, наполягаючи на його європейських правах, дбаючи про
відсутність психологічних травм, декларуючи потребу практичного
застосування теорії і зосереджуючись на глибоко теоретичному
рівні ЗНО.
- Затеоретизована деталізація
предмета «Українська мова» та заанатомована паспортизація предмета
«Українська література» через нині чинний формат ЗНО зводять навчання з
цих дисциплін до прискореного викладання огрому інформації, яку діти в силу вікових
особливостей, конкретного мислення і переліченого у підпункті
першому, даруйте, «тупо» не сприймають ( й усілякі там «методи, види,
форми роботи» не рятують!).
- Мотивація «бо це треба до ЗНО»
надто слабка навіть у 11 класі, а, окрім ще «загального рівня
розвитку» та вибіркових наїздів батьків, діти (+ автор цього опусу)
не беруть до уваги жодної іншої причини розрізняти
розряди займенників, групи вставних слів за
значенням, типи односкладних речень, види підрядних частин складнопідрядного, а також запам’ятати,
у якому творі якого автора який герой якими словами яку рису
якого персонажа охарактеризував…
- Одним із численних (не найтяжчих) гріхів
Д.Табачника,
міністра освіти й науки 2010-2014 р.р., стало нав’язування
чергового мовно-літературного конкурсу на противагу досить успішному
проектові відомого НЕЗАЛЕЖНОГО мецената.
О, передбачувана реакція громадськості: як вона посміла зазіхнути на
святе! Це ж в ім’я Кобзаря і під його патронатом! Та гнати таких у шию зі
школи!
Стоп. Тарас Григорович Шевченко – це як день і ніч, мама і тато, робота й
перепочинок у єдності – є і буде!!!
Ідеться про додаткову примусову участь талановитих і
працьовитих дітей у двох-трьох+ … різношерстих
предметних олімпіадах + обов’язкових мовно-літературних конкурсах +
необов’язкових, але
бажаних різного рівня інституціями комерційних проектах на тлі щоденних
уроків з масою Д/З упродовж двох-трьох осі-і-інніх
(депресивних) місяців. Ну і хто то годен витримати?!
- Завдання до олімпіад та
конкурсів розробляються за стандартами радянської школи, що, бачте, орієнтувалася на
шалене бажання дитини ДОДАТКОВО і вельми ДЕТАЛЬНО заглиблюватися в океан
лінгвістики та літературознавства. І це не важливо, що в різних
точках цього океану перебувають цілком різні професори і що більшості
вчителів важкувато та й ніколи зануритись глибше, ніж на рівень програми. Але ж молодь зобов’язана
знати все і прагнути ще більшого… всього?!
Досить натяків. Так, олімпіада складнюща, конкурс П.Яцика в міру
доступний, конкурс Т.Г.Шевченка знову «спростився» до твору, «Соняшник»
цікавий, однак платний, «Словосвіт» за гроші, але скільки можна!
Вигоріли-виснажилися-збайдужіли-деградували?
4.
ЩО ВИРІШИЛИ
- Залишити чинним ЗНО, бо ж направду – це сьогодні єдина
можливість вступати до вишів завдяки власній пам’яті, знанням і талантам, а не батьківським
можливостям (репетиторство – окрема тема).
- Дослухатися до біблійних порад і стукати
у відчинені двері міністерства, департаментів, відділів освіти з
проханням-вимогою-засторогою зменшити-спростити-полегшити… Ну не діє останнім часом
правило 20 %. Якби школа вимагала прочитати 10 сторінок тексту, то дитина
б засвоїла 2 сторіночки з прочитаного, але якщо школі давай 1000, то
запам’ятати, а тим більше нащось відтворити 200 сторінок нинішній учень не
здатен, тому навіть за 10 не береться!
Ідеться, звісно, про середньостатистичного підлітка, проте винятково
обдаровані – теж люди! Вигорають-виснажуються-байдужіють…
- Просити якщо не про зменшення кількості усіляких
змагань (от з дитинства боюсь того змагального духу,
не розумію, навіщо комусь доводити свою кращість,знаю-знаю, що заради прогресу),
то хоча б розтермінувати їх, перенісши Міжнародний
мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді ім. Тараса
Шевченка на березень. Хіба не логічно?
- Написати про виболіле не в
шухлядку, а до сміттєзвалища Інтернету – а раптом помітиться,
зачепить, згодиться і викличе…
- Припинити учителям-практикам… сподіватися на добру волю
згори і братися самим за детальний аналіз нині
чинних програм з української мови й літератури +… та пропонувати
конкретні варіанти доцільного спрощення з чіткою аргументацією
власної позиції.
Очікую конструктивних зауваг, готова до
шквалу обурення, сподіваюся на підтримку за пунктами, вірю у НАГЛІ позитивні
зміни.
Просто дякую.
Просто вчителька Ірина Гавран, м.
Стрий
http://pedpresa.ua/174367-dumky-na-temu-z-metoyu-bez-ilyuzij-svidomo-provokatyvno-tavtologichno-ironichno-bolyache.html
