Дякуй світу дитинства, бо завдяки

 йому ти зберігаєш молодість душі

Дякуй світу дитинства, бо завдяки

 йому ти зберігаєш молодість душі

Говорять,що Бог кожному дав своє призначення . І як не складалося моє життя, знову повертаюся до школи. За ці роки багато змінилось у моєму житті, в моїх уявленнях, світогляді, звичках, але залишилось головне – любов до роботи й учнів.

Є особлива частина людського суспільства – це люди, що свідомо вибрали шлях професійної передачі знань. Вони проявляють відданість своїй спеціальності, креативність і винахідливість, вкладають  у підопічних усе, що об’єднується поняттям «душа».

Як стають педагогами? Для мене це питання почало вирішуватися ще в дитинстві. Як і кожна дитина   мріяла про багато професій:бути то агрономом, то художником, то вчителем математики . Коли  у шостому класі ми почали вивчати фізику, моя доля була вирішена. Саме завдяки вчителю я полюбила цей предмет – уроки були цікавими, ми проводили безліч дослідів, училися розуміти природу.

Я – учитель. Результати моєї роботи у допитливих поглядах учнів, в стопках контрольних та лабораторних робіт. Але чи це найважливіше?Не всі діти,захоплені математикою та фізикою, пов’яжуть своє життя з цими предметами. Чи комусь в житті прийдеться вирішувати задачі за формулами шкільного підручника?

Життя  нестримно змінюється. Сьогодні вчити дітей так, як учили нас вже неприйнятно. Час та сучасні учні швидко й безупинно вносять у життя нові риси, нові вимоги. Вчитель повинен постійно вдосконалюватися. Особливо наш час. Учитель , що добре володіє комп’ютером,орієнтується в сучасних ґаджетах, має унікальну можливість інтенсифікувати навчальний процес, зробити його більш наочним та динамічним. При цьому  він економить час на підготовку до уроку, сили й засоби. І це не є примхою моди, це вже є потребою.

Сучасний учень – «восьме чудо світу», озброєне мобільним, планшетом, постійно в Інтернеті. Ідеальний учень – це «дев’яте чудо світу». Найбільше щастя  - зробити такі відкриття у своїх учнях.

Як же оцінити те, що пізнано, зроблено, вкладено у своїх учнів? Кількістю призів, грамот, перемогами у  конкурсах? Напевно, і ними теж, але головні критерії для оцінок у іншому.

Комусь допомагаєш стати впевненішеним у собі, що дозволило побачити в житті своє покликання. Хтось піде далі за інших, хтось із моїх послідовників у професійній майстерності обжене мене й виявиться кращим. Є дуже яскравий критерій: учні з нетерпінням чекають улюблених занять. Не йдуть, біжать на них. З бажанням чекають нового, радіють перемогам. Через багато років із щирим почуттям вдячності знаходять свого вчителя, щоб просто поговорити, розповісти про себе,згадати шкільні роки.

Те, що сьогодні віддаю дітям ,на все життя залишиться з ними. Їх не можна  обманювати показною участю, бо вони відчувають істинне відношення до себе. Необхідно відкрити душу дітям, будувати з ними простір пізнання життя, добра, любові. Інколи це  буває важко, але завжди можливо.

Завтра буде новий день. Як зайдуть діти до класу,чи матимуть бажання вчитись, дивуватись, захоплюватись, відкривати та пізнавати світ?Мене також турбуватимуть нові питання, сумніви, роздуми, успіхи,труднощі. Та найголовніше – радість зустрічі з дітьми!

Думки вголос.

·    Урок не завжди виходить таким, як задумано: всього передбачити неможливо. Але саме в таких ситуаціях проявляється майстерність учителя: знайти гідний вихід із ситуації, що склалася, прийняти вірне рішення.

·   Професію вчителя порівнюють з акторською майстерністю,бо завжди  на видноті, на тебе дивляться, наслідують, з тебе беруть приклад.

·   Прагну , щоб кожен урок приносив радість дітям і мені.

·   Хочу, щоб мій предмет викликав інтерес до всього нового, тому намагаюсь не відставати від дітей, іти в ногу з часом.