Свято  Колодія

 Всі знають як святкується російська «Маслєніца», а саме: з блінами та спаленням опудала «зіми»… А чи відомо Вам, українці, які самобутні традиції були у нас в Україні по обидва береги Дніпра? Як святкували та що їли наші прадіди в цей період? Тож, чи знаєте Ви, що тиждень перед Великим постом, на козацьких землях України, красномовно називався «Бабським тижнем», або ж Сиропустом, Пущенням, Масляницею, Масницею, однак найпоширенішою назвою цього свята було Колодій!

Історична довідка:

Ось як описує зрозумілими для росіян термінами свято Масляної (Колодія) на українських землях, ще у далекому 1850 році, себто 167 років тому, видатний український етнограф та громадський діяч М.Маркевич в газеті «ПЕТЕРБУРЖСКИЕ ВЕДОМОСТИ»: «В конце февраля приходит Масляница; женщины волочат колодку, т.е. идут по домам  и привязывают парубкам и дивкам небольшую колодку к ноге, в наказание за то, что не вступили в брак в прошлый Мясоед. Эту колодку можна снять не иначе как за некоторый выкуп; на собраные деньги пируют и вместо блинов московских подают вареники со сметаною; на маслянице это главное блюдо».

      В народі побутувало прислів‘я: «Чекайте вареники, прийде і на вас Масниця»! 

      Крім вареників із сиром наші прабабусі в «бабський тиждень» готували сирники, сирні баби, баби до вершків і ряжанки, смажили налисники з сиром, варили локшину і галушки на молоці, а також робили багато ряжанки, колотухи, розтирачки, молочної каші з гречкою, молочний кисіль ну і безліч інших молочних страв які ще могли вигадати вправні українські молодиці. На Колодій (Масницю) прагнули наїстися «про запас» на цілих сім довгих тижнів весняного Великого посту. Однак Колодій, або ж Масляна у козаків це був період не тільки для того, аби наїстись «про запас» усілякої всячини з молочних продуктів, але й час коли парубки шукали собі пару, тобто вибирали собі наречених. Адже впродовж Великого посту не можна було не тільки їсти м‘ясні та молочні страви, але й заборонялось навіть близько підходити до дівчат. Саме в цей період неодруженим прив‘язували до ноги дерев‘яну «колодку», від того і пішла назва «Колодій». «Колодку» неодруженим парубкам та дівкам мали право прив‘язувати лише одружені молодиці. Це вони з жартами робили впродовж всього «бабського тижня».

    Тож продовж тижня, починаючи з понеділка, заздалегідь домовившись, жінки збиралися в шинку – «щоб поколодкувати», після цього, замовивши наливки, виголошували здравиці (тости) і вітали одина одну. Все це носило жартівливий характер. Дорослих чоловіків та жінок «карали»  за те, що не одружили у цьому році своїх дітей, прив’язавши колодку до лівої ноги, а дівчатам та хлопцям на ліву руку або до пояса…

     Жіноцтво робило складчину  із принесеного сиру, вареників, масла, яєць і горілки. Кожному чоловіку чи парубку, хто на ту пору заходив до шинку, молодиці чіпляли колодку, заздалегідь заготовлену напередодні, за що він мав відкупитися поставивши могорич медовухою чи горілкою та потанцювати з ними…

На Наддніпрянській Україні кожен день святкування Колодія, тобто Масляної, мав свої «іменні наклички».

В понеділок «колодка народилася»,
у вівторок «хрестилася»,
середа – «похрестини»,
в четвер – «помирала»,
в п’ятницю її «хоронили»,
а в суботу «оплакували».
В неділю, останній день Масляної, молодь «волочить колодку»! Співи, музики, танці тяглися аж до опівночі. Почастувавшись, гурт співав: «Чому мені горілочки не пити, коли в мене хорошії діти…».